Диференціація-умова успішного навчання іноземної мови

 Сосна Н.І. Запорізька гімназія № 46

«Диференціація – умова успішного навчання іноземної мови»

 (Виступ на засіданні РМЦ Заводського району ,обмін досвідом)

25.10.2016р

      Проблема диференціації та індивідуалізації навчання є не новою. Її суть  у доведенні до вимог єдиного стандарту знань та умінь різних за фізіологічними, психологічними, фізичними та іншими можливостями учнів і  за чітко визначений часовий проміжок. Іншими словами, згідно з цією теорією, всі учні  мають оволодіти матеріалом навчальної програми за визначений час.  Актуальність проблеми полягає в тому, щоб вчитель враховуючи загальні психологічні особливості школярів,тим самим має забезпечувати розуміння матеріалу кожним учнем ,хоча  здібності до навчання у учнів  різні. Основне завдання - учень на уроці постійно  мусить бути зайнятим  виконанням посильного завдання,  вчитель відповідним чином поєднує  фронтальні, індивідуально-групові та індивідуальні форми роботи. Велику допомогу тут надають диференційовані завдання.

            Мета диференціації процесу навчання – забезпечити кожному учню умови для максимального розвитку його здібностей, нахилів, задоволення пізнавальних потреб і інтересів в процесі засвоєння їм змісту загальної освіти [4, с. 115].

        В розумінні диференціації виділяють три основних аспекти:

·         урахування індивідуальних особливостей учнів;

·         групування учнів на основі цих особливостей;

·         варіативність навчального процесу в групах.

        Існують такі форми внутрішньої  диференціації  у класі як виконання завдань різного рівня складності та дозування учителем допомоги учням. Способами включення диференційованих завдань в навчальний процес у виконанні завдань різного рівня складності є такі варіанти, коли учитель дає сам завдання кожному учню, або учні самостійно вибирають завдання. При дозуванні учителем допомоги учням учитель пропонує завдання, але об’єм дозування допомоги визначає сам учень. Спрямованість диференційованих завдань у завданнях різного рівня складності це:

·         завдання на ліквідацію прогалин в знаннях учнів;

·         завдання, які враховують наявні в учнів знання з даної теми.

При дозуванні учителем допомоги учням  пропонуються наступні завдання:

·         розбивка тексту або вправи на самостійні частини;

·         завдання з письмовою інструкцією;

·         робота з підготовчими вправами, з наочним матеріалом [2, с. 201].

        Однією із складових успіху засвоєння знань учнями на відповідному їм рівні та допомоги вчителю при організації роботи на уроці є різнорівневі завдання. Тобто вчитель має розуміти, що за диференціацією учнів стоїть також складання для них певних завдань, які будуть для них оптимальними не лише по рівню розвитку та успішності, а й урахуванням їх здібностей, нахилів. Подана нижче схема є опорною для складання різнорівневих завдань за матеріалами « Klimawandel in Deutschland“ Текст та тести наведені нижче в додатках.

Завдання навчання	Вимоги до умінь учнів	Відповідність рівню засвоєння	Зміст завдання
Формування фактичних знань Klasse 11.Thema „Klimawandel in Deutschland“	Уміти відтворювати терміни, поняття, означення Szenarien,Prognosen, Überflutung, Gezeiten,Niederschläge	Репродуктивний (пізнання) – формальні знання. Вид пам’яті – механічний Nenne Fakten,die  Umweltveränderung in Deutschland beweisen“	1. Що називається… 2. Що таке… 3. Дайте означення… Erläutere Begriffe „ Szenarien,Prognosen ,Niederschlag (m) usw. Was bedeutet „Gezeiten“  Definieren Sie bitte „Meeresspiegelanstieg“
Формування фактичних знань (поняття, факти) Klasse 11b Thema „Klimawandel in Deutschland“	Уміти відтворювати, пояснювати, підтверджувати прикладамиAufgaben 1.Was bedeuten beide Begriffe“Szenarien und  Prognosen „ 2.Was ist der Unterschied zwischen den beiden Begriffen ?	Репродуктивний (розуміння) – елементарні знання. Вид пам’яті – механічний Aufgaben1.Erläutere bitte diese Begriffe mit eigenen Worten,wie du diese verstehst !	1.Скласти методом простої підстановки. 2. Знайти в тексті 3. Пояснити… Завдання на використання елементарних знань для пояснення типових (стандартних) прикладів, явищ. Test  zum Thema Klimawandel in D.( Fakten-Test)
Формування уміння застосовувати знання на практиці Aufgabe 1.Lies den Text,markiere alle Wörter ,die du nicht kennst.	Уміти відтворювати знання, пізнавати їх в новій ситуації Aufgabe 2 1.      Bilde einfache Sätze mit neuen Wörtern! 2.Markiere mit einem anderen Stift alle wichtigen Aussagen!	Конструктивний (елементарні уміння). Вид пам’яті – логічний Aufgabe 1.Beantworte die unten aufgeführten Fragen !	Завдання на використання знань за взірцем, пред’явлене учню в нестандартній ситуації (перед використанням знань їх потрібно перетворити) Aufgabe 1 Erkläre bitte das Phänomen „Hitzewelle“ dem Beispiel nach : Meeresspielanstieg ist der Anstieg des Meeresspiegels!usw.
Формування уміння творчо використовувати наявні знання Aufgabe 1. Nenne bitte Auswirkungen des Klimawandels in Deutschland  und beschreibe sie kurz(mindestens 2)	Уміти здійснювати перенесення знань в нову ситуацію Aufgabe1. Der Tabelle nach ,beantworte  die Frage :Wer ist  für welche Auswirkung verantwortlich?	Творче (перенесення) – вище уміння. Утворення нових психічних структур Aufgabe 1. Warum ist diese für jeweilige  Auswirkung verantwortlich ? Aufgabe 2.Welche Anpassungsmaßnahmen sind notwendig ?	Творчі завдання Aufgabe 1.Kannst  du bitte Auswirkungen des Klimawandels auf die Ukraine nennen ? 2.Wer ist dafür verantwortlich ? 3. Welche Anpassungsmaßnahmen sind  in der Ukraine notwendig ,deiner Meinung nach?

     

            У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає [3, с. 14].

Система диференційованих навчальних завдань повинна:

·         забезпечити різний темп просування в засвоєнні знань, умінь і навичок різними за рівнями розумового розвитку на даному етапі навчання учнями, забезпечувати при цьому засвоєння, застосування, а також необхідне закріплення понять, що вивчаються;

Приклад  : учні 9-А та 9-Б мають різний темп у навчанні ,тому при підготовці завдань з теми“ Schüleraustausch“ з учнями 9-А ми повторюємо слова з теми за 8 клас у вправах підстановчих ,вибираємо аргументи за та проти під час навчання   вибіркового читання текстів з теми , складаємо особистого листа до уявного друга по переписці за зразком.

З учнями 9-Б класу повторюють слова з теми у діалогічних мовленнєвих  зразках, котрі самі  складають за ситуацією,аргументи не тільки вибирають  але й обґрунтовують,відповідають на питання «Чому? З якою метою?»,лист пишуть за  заданою ситуацією. На останньому уроці за темою учні виконують тест але кожна група пише лист відповідно свого рівня володіння мовленнєвими навичками, речення складають відповідно  до своїх  інтересів та рівня засвоєння вивченого матеріалу.

·         будується за принципом поступового зростання складності, забезпечувати спочатку рівень обов’язкової підготовки, як основу диференціації навчання;

·          Як приклад учні 10-А класу ,котрі у 8 класі не розмовляли а тільки  згоджувались чи заперечували ,киваючи головою.Починаючи з 8 класу я пропонувала учням короткі завдання з життя наприклад 1. На картці слово з теми « Вільний час» кіно- склади просте речення з цим словом. Поступово завдання ускладнювалось,наприклад «дощ,кіно» ,  « Хоча йде дощ ,я іду в кіно» та інші приклади. Наприклад для тих хто  запізнювався – заготовлені картки з МЗ та словами- вибираєш три картки і склади 1 речення ,яке тобі пасує – як наслідок почали запізнюватись інші  ,як вони пояснили –щоб складати речення індивідуально ,бо це завдання їм подобається.

·         В 9 класі 3 учениці цієї групи взяли участь у програмі « Німецькомовний диплом в школах України» рівня А2В1 та 2 учениці Сичова Ліза та Шинкарьова Діана отримали   дипломи рівня А2,що є великим досягненням у вивченні німецької мови шляхом практичного використання  мовних знань  у комунікативних мовленнєвих ситуаціях. У 10-А класі учениці постійно мають бажання спілкуватись і добре навчаються на уроках німецької мови,вмотивовані ,хоча й  майбутні професії не пов’язані з німецькою мовою.

·         сприяти загальному розвитку учнів; Приклад наведений вище  сприяв загальному розвитку учнів 10-Акласу ,особливо під час підготовки до здачі іспитів рівня А2В1 та ДПА,пошуку  інформації для проекту та презентації своєї пошукової діяльності . Шинкарьова Діана підготувала доповідь з теми «Музика –стрес чи задоволення» та презентувала комісії, під час захисту проекту   учениця відповіла на всі запитання комісії та отримала відповідну кількість балів на рівень А2. Сичова Ліза отримала з усного мовлення бали рівня В1,тому що вона підготувала велику кількість відповідей  можливі питання ло її теми.

·         відповідати конкретним дидактичним цілям уроку, етапу навчання і узгоджуватися з формами навчальної діяльності; Завдання з прикладами для 11 класу,наведені вище в таблиці, відповідають конкретним дидактичним цілям уроку,- ознайомитись з новими словами та МЗ, інформуватись з теми та навчитись конструювати  можливі моделі відповідей  на поставлені питання.

·         будуватися на базі діючих підручників з притягненням додаткового дидактичного матеріалу; Тема „Umweltschutz“ розроблена в підручнику для 11-Б классу «Ausblick2“,але з метою кращої підготовки учнів до іспиту рівня В2С1 я запропонувала учням  додатковий  дидактичний матеріал з теми .

·         мати завдання трьох рівнів, які відповідали б розробленим в психології та методиці навчання іноземної мови рекомендаціям відповідно складності, трудності і ступеня проблемності, а також відомим в дидактиці рівням засвоєння знань і способів дій.

Тести ,котрі я пропоную учням ,на прикладі 11 класу  мають 3 рівні ,перший початковий та середній –завдання з 1-по 6, достатній рівень з 1 по 9 ,та вищого з 1 по 12.

Критеріє розподілу учнів на групи є рівень розвитку мислення. В багатьох методичних роботах питання індивідуалізації розв'язується в плані попередження помилок і засвоєння змісту. Цього недостатньо. Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів. Ця думка точно сформульована О.О.Кирсановим: «... одна з принципових вимог до навчальної діяльності - не пристосування навчання до рівня підготовленості учня шляхом зниження об'єктивних труднощів, а систематичне, послідовне, цілеспрямоване розширення потенціальних можливостей до об'єктивних вимог» [6, с. 135].

Отже, для успішного проведення диференційованого навчання вчителю необхідно:

·         вивчити індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів;

·         визначити критерії об’єднання учнів у групи;

·         використовувати й удосконалювати здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі;

·         систематично й об’єктивно аналізувати роботу учнів;

·         планувати діяльність учнів з формування в них навичок самостійної діяльності і вміння керувати власним навчальним процесом;

·         відмовлятися від малоефективних прийомів організації навчання, заміняючи їх раціональнішими за даних умов;

·         здійснювати постійний зворотний зв’язок на уроці;

·         вміло використовувати засоби заохочення  

       

   Література

1. Акимова Н.О. Индивидуальность учащегося и индивидуальний поход / Акимова Н.О., Козлова Т.Н. // Знание, 1992. – № 3. – С. 7.

2. Бордовская Н.В. Педагогика : учеб. для вузов / Бордовская Н.В., Реан А.А. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.

3. Бухаркина М.Ю. Технология разноуровневого обучения / Бухаркина М.Ю. // Иностранные языки в школе. – 2003. – № 3. – С. 14.

4. Володько В.М. Індивідуалізація й диференціація навчання: понятійно-категорійний аналіз / Володько В.М. // Педагогіка і психологія. – 1997. – 356 с.

5.   Державний стандарт початкової загальної освіти. – К., 2011.

6.   Педагогіка: теорія та історія : навч. посіб. / ред. кол. – К. : Вища школа, 1995. –      237 с.

7.  Полат Е.С. Разноуровневое обучение / Полат Е.С. // Иностранные языки в школе. – 2001. – № 1. – С. 4.

8.  Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою – К. : Освіта, 2011.

9.  Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів / Фіцула М.М. – К. : Педагогіка, 2000. – С. 9-12..

Критерій оцінювання учнів

Порядок
визначення результатів зовнішнього незалежного оцінювання випускників загальноосвітніх навчальних закладів

1. Загальні положення

1.1. Результат, отриманий учасником зовнішнього незалежного оцінювання (далі - ЗНО) з певного предмета, - це кількісна оцінка рівня його навчальних досягнень (далі - оцінка), що визначається на основі сучасних науково обгрунтованих методів педагогічного вимірювання.

1.2. Оцінка результатів учасника ЗНО визначається за 100-бальною шкалою (числа інтервалу від 100 до 200 балів, з кроком, що дорівнює 0,5 бала; далі - шкала [100-200] балів) та за шкалою від 1 до 12 балів (цілі числа від 1 до 12; далі - 12-бальна шкала) на основі кількості балів, набраних учасником ЗНО за виконання тесту (суми балів за виконання кожного тестового завдання).

1.3. Оцінка результатів учасника ЗНО за шкалою [100-200] балів є рейтинговою й визначається окремо з кожного предмета тестування.

1.4. Оцінки за рейтинговою шкалою використовуються для проведення конкурсного відбору вступників до вищих навчальних закладів.

1.5. Оцінка результатів учасника ЗНО за 12-бальною шкалою є критеріальною й визначається окремо з кожного предмета тестування.

1.6. Оцінки за критеріальною шкалою використовуються для зарахування результатів тестування з відповідних предметів як державної підсумкової атестації, що проводиться в загальноосвітньому навчальному закладі.

1.7. Оцінка за 12-бальною шкалою виставляється за результатами виконання всього тесту (субтесту з історії України).

1.8. Визначення результатів учасників тестування здійснюється за процедурами, які унеможливлюють ідентифікацію їхніх робіт.

1.9. Персоніфікація результатів (декодування робіт) здійснюється після завершення обробки бланків відповідей усіх учасників ЗНО, обчислення тестових балів, визначення результатів за шкалою [100-200] балів і 12-бальною шкалою оцінювання.

2. Типи тестових завдань та їх оцінювання

2.1. Тести зовнішнього незалежного оцінювання містять завдання таких типів:

2.1.1. Завдання, що передбачають вибір однієї правильної відповіді з групи запропонованих варіантів відповідей (тип А).

2.1.2. Завдання з короткою відповіддю у вигляді слова (тип В1).

2.1.3. Завдання з короткою відповіддю у вигляді числа (тип В2).

2.1.4. Завдання на встановлення відповідності (логічних пар) між елементами двох списків (тип В3).

2.1.5. Завдання на визначення правильної послідовності дій, подій, об'єктів тощо (тип В4).

2.1.6. Завдання з розгорнутою відповіддю в довільній формі, наприклад, розв'язок математичної задачі з обгрунтуванням, власне висловлення за поданою структурою (з української мови), власне висловлення за поданою комунікативною ситуацією (з іноземних мов) тощо (тип С).

2.2. Відповіді учасників тестування на завдання типу А і В у бланку відповідей оцінюються з використанням програмно-апаратних засобів. Відповіді на завдання типу С оцінюються екзаменаторами.

2.3. Оцінювання тестових завдань різного типу здійснюється за такими схемами:

2.3.1. Завдання на вибір однієї правильної відповіді типу А оцінюється за схемою:

* 1 бал, якщо вибрано правильну відповідь;
* 0 балів, якщо вибрано неправильну відповідь, або вибрано більше однієї відповіді, або відповіді не надано.

2.3.2. Завдання типу В1 (з короткою відповіддю) оцінюється за схемою:

* 1 бал, якщо дано правильну відповідь;
* 0 балів, якщо дано неправильну відповідь, або відповіді не надано.

2.3.3. Завдання типу В2 (з короткою відповіддю) оцінюється за схемою:

* 2 бали, якщо дано правильну відповідь;
* 0 балів, якщо дано неправильну відповідь, або відповіді не надано.

2.3.4. Завдання типу В3 (на встановлення відповідності) оцінюється за схемою:

* 1 бал за кожну правильно встановлену відповідність (логічну пару);
* 0 балів, якщо не вказано жодної правильної логічної пари, або відповіді не надано.

2.3.5. Завдання типу В4 (на визначення правильної послідовності дій) оцінюється за схемою:

* 2 бали, якщо правильно вказано порядок усіх подій;
* 1 бал, якщо вказано частково правильний порядок, при якому неправильно вказано порядок лише двох послідовних подій;
* 0 балів, якщо надано інший варіант відповіді, або відповіді не надано.

2.4. Завдання типу С перевіряють два екзаменатори за критеріями оцінювання, затвердженими наказом директора Українського центру оцінювання якості освіти. Бали виставляються в спеціально відведеній частині бланка Б.

2.5. Робота екзаменаторів регламентується відповідними інструктивними матеріалами, які затверджуються директором Українського центру оцінювання якості освіти.

3. Схеми розрахунку кількості тестових балів учасників зовнішнього незалежного оцінювання

3.1. Тестовий бал учасника ЗНО обчислюється як арифметична сума всіх набраних балів за кожне виконане завдання тесту.

3.2. Тестовий бал учасника ЗНО розраховується після сканування бланків відповідей А і Б, їх автоматичної обробки, за допомогою комп'ютерної програми відповідно до схем оцінювання різних типів завдань, зазначених у п. 2.3.

3.3. Відповіді на тестові завдання типу А і В та схеми оцінювання відкритих тестових завдань оприлюднюються на сайті Українського центру оцінювання якості освіти не пізніше трьох діб після проведення тестування.

3.4. Приклади правильних відповідей на завдання типу С та критерії їх оцінювання оприлюднюються на сайті Українського центру оцінювання якості освіти не пізніше двох тижнів після проведення тестування.

4. Побудова шкали [100-200] балів

4.1. Оцінка учасника зовнішнього незалежного оцінювання за шкалою [100-200] балів є рейтинговою, що визначається місцем результату (його рейтингом) серед інших учасників.

4.2. Оцінка за шкалою [100-200] балів розраховується на основі тестових балів учасника зовнішнього незалежного оцінювання за допомогою комп'ютерних програмних засобів.

4.3. Шкала [100-200] балів оцінювання:

* є наближеною до еталонної шкали з середнім значенням результатів із кожного предмета;
* є стандартизованою, розподіл учасників за цією шкалою є приблизно однаковим незалежно від предмета тестування;
* є рейтинговою, учасник тестування, який набрав з даного предмета більше тестових балів, матиме за цією шкалою оцінку не нижчу ніж той, хто набрав з даного предмета меншу кількість балів;
* є справедливою, учасники тестування, що набрали однакову кількість тестових балів з даного предмета, матимуть за цією шкалою однакову оцінку;
* забезпечує більшу роздільну здатність тих оцінок, значення яких наближені до кінців інтервалу (100 і 200 балів).

4.4. Переведення тестового бала учасника зовнішнього незалежного оцінювання г в оцінку за шкалою [100-200] балів здійснюється на основі еквіпроцентильного перетворення тестових балів у бали за еталонною шкалою з середнім значенням 150 балів і середньоквадратичним відхиленням 20 балів;

4.5. Переведення тестового балу учасника тестування r в оцінку за шкалою [100-200] балів відбувається за допомогою таблиці Т(r), в основу якої покладено метод еквіпроцентилів.

4.6. Таблиця Т(r) будується за таким алгоритмом;

4.6.1. Тестовому балу 0 має відповідати 100 балів за шкалою [100-200] балів, з подальшого розгляду вилучаються роботи учасників з нульовими тестовими балами: Т(0)=100;

4.6.2. Кожному тестовому балу r, відмінному від 0, має відповідати оцінка s за шкалою [100-200] балів: Т(r)=s.

4.6.3. Оцiнка s обчислюється як найближче число з одним знаком після десяткової коми, що не менше числа х, для якого процентний ранг еталонного розподілу дорівнює процентному рангу значення r тестового балу для розподілу оцінок учасників ЗНО;

4.7. Таблиці переведення тестових балів в оцінки за шкалою [100-200] балів для кожного предмета затверджуються директором і розміщуються на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.

5. Побудова 12-бальної шкали

5.1. Оцінка учасника ЗНО за 12-бальною шкалою є критеріальною і вказує на відповідність навчальних досягнень учасника тестування вимогам навчальних програм та критеріям оцінювання з відповідних предметів.

5.2. Оцінка за 12-бальною шкалою виставляється за результатами виконання учасником ЗНО тестів з усіх предметів ЗНО (за винятком тесту з Історії України) для зарахування цієї оцінки як результату державної підсумкової атестації випускників загальноосвітніх навчальних закладів.

5.3. Оцінка за 12-бальною шкалою визначається за допомогою комп'ютерних програмних засобів на основі спеціальної перерахункової таблиці тестових балів за предметний тест або субтест (Історія України).

5.4. Таблиці перерахунку тестових балів в оцінки за 12-бальною шкапою з усіх предметів тестування складаються екзаменаційною комісією ЗНО на основі методів критеріальних педагогічних вимірювань з урахуванням вимог загальноосвітніх навчальних програм.

5.5. Таблиці перерахунку тестових балів в оцінки за 12-бальною шкалою з усіх предметів зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються директором і публікуються на сайті Українського центру впродовж однієї доби після їх затвердження.

5.6. Діяльність екзаменаційної комісії ЗНО регламентуються Положенням про екзаменаційну комісію зовнішнього незалежного оцінювання, що затверджується наказом директора Українського центру оцінювання якості освіти.